Поради психолога учням
ПОСТАНОВА від 4 червня 2025 р. № 658 Київ Про затвердження Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми
Рекомендації щодо правил, етики спілкування в Вайбері.
Якщо ти в перший раз пишеш людині, краще уникати вживання різних смайлів в листуванні. Це може виглядати легковажно і несерйозно. Не хочеться же, щоб перше враження було саме таким.
Дзвінки без попередження
Всі знають, що в месенджерах можна не тільки писати, але й дзвонити. Хоча сьогодні, коли спілкування між людьми звелося до онлайну, дзвінки без попередження дехто і зовсім вважає правилом поганого тону. А тим більше, якщо мова йде про месенджери. За винятком рідних і близьких, такий раптовий дзвінок може бути розцінений як вторгнення в особистий простір і, швидше за все, людина навіть не візьме слухавку.
Голосові повідомлення
Питання відправки голосових повідомлень досить суперечливе. Не всі поки звикли до такого способу спілкування. Хтось вважає, що відправляти голосові повідомлення - це зручно і швидко. Хтось принципово їх не слухає. Тому в кожному окремому чаті діють свої правила щодо цього. І люди самі знають, кому з друзів можна записати голосове, а кому написати текстове повідомлення. Тут все залежить від того, як домовитися з людиною.
Пам'ятай про межі особистого простору
Писати серед ночі точно не найкраща ідея. Навіть друзям. Всі справи і питання можуть почекати до ранку, а турбувати зайвий раз знайомого, колегу або начальника в його вільний час неприйнятно.
Відразу до справи
Необов'язково писати "як справи" або "що робиш", якщо у тебе є конкретне запитання. В умовах обмеженого часового ресурсу в сучасних людей краще відразу переходити до суті справи. А ще, не варто писати "Привіт" і йти в мовчанку - це дуже дратує!
Не пиши повідомлення по роботі у вихідний
Це не вважається ввічливим навіть на пошту, а тим більше - в месенджер. Якщо робоче питання терпить до понеділка, краще не порушувати етикет і почекати.
Даремне очікування
Всіх дратують прочитані, але без відповіді повідомлення. Хоча, якщо співрозмовник прочитав меседж і не відповідає, це не завжди говорить про те, що він тебе ігнорує. Людина може бути зайнятою, не мати потрібної інформації для відповіді або ж просто бути не в настрої. Тому не варто відразу ж писати "Ей, відповідай". Прояви силу волі і дай співрозмовнику час на відповідь.
Одне повідомлення - одне слово
Це може здатися дивним, але деякі люди справді так і пишуть - кожне слово в новому повідомленні. Мало того, що твоєму співрозмовникові приходить кожну секунду повідомлення на телефон, що вже дратує, так ще й неможливо потім скласти в одну картинку, що цим хотіли сказати. Одне повідомлення - одне або кілька речень.
Вітання зі святами
Порушенням етикету спілкування також вважається надсилання однієї і тієї ж вітальній картинки всім контактам в твоїй телефонній книзі. Навіть якщо ти кожному особисто відправиш листівку "З Новим роком", в цьому буде мало душі і емоцій. Привітай краще 10 найближчих друзів і рідних, але індивідуально і оригінально.
Стікерів і смайликів - в міру
Незважаючи на велику різноманітність стікерів і смайликів різної тематики, не варто ними зловживати. А то ж люди можуть пожартувати, що ти і зовсім забув, як складати букви в слова.
Завершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, зовнішнього незалежного оцінювання знань, і кожен учень прагне зробити все можливе, щоб отримати високий результат. У багатьох молодих людей слово іспит викликає таку кількість негативних емоцій, що на переживання стану тривоги витрачається більше сил, ніж безпосередньо на підготовку та здачу екзамену. Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу та енергії? Та як діяти на самому іспиті, аби продемонструвати свої найкращі сторони? Відповіді на ці питання почуєте у рубриці «Поради психолога».
https://www.youtube.com/watch?v=bnL0ItaebTo
НА КАРАНТИНІ З ПІДЛІТКОМ: ЗАВДАННЯ - ВИЖИТИ
Підліток пообіцяв, що зробить уроки, прибере в кімнаті, складе речі, рано ляже спати? Не факт, що зробить хоч щось з цього!
Ця картина знайома всім батькам підлітків. Багато батьків пухких янголят, милих і слухняних, стикаються із справжніми монстрами, на яких перетворюються підлітки починаючи з 10 років. І триває це років до 15-16.
Психологиня, експертка благодійної організації "100% життя" Катерина Пандели радить батькам просто постаратися вижити самим і не вбити підлітка. У підлітковому періоді особистість вступає в період, коли доводиться проламувати кордони батьків для формування своїх. Тому батькам важливо будь-якими способами вистояти, не зламатися, але водночас не зламати дитину.
Що таке підлітковий вік? Насамперед треба розуміти фізіологічні процеси, які відбуваються з дитиною. Через гормональну перебудову підліток може прокинутися в гарному настрої, а за три секунди заявити: "Я всіх ненавиджу, ви мене не любите, навіщо ви мене народили?". Підлітку самому деколи страшно від цих емоційних "гойдалок" у настрої. У цьому разі завдання батьків - пояснювати, що все, що з дитиною відбувається, – це нормально.Важливо поговорити про взаємні права, щоб підліток не відчував себе зобов'язаним. Для нього уроки самі по собі - нецікаве і марне заняття, щось, що він повинен батькам. Тут необхідно чітко пояснити, що у всіх є сфери відповідальності. Батьки можуть посумувати і зізнатися, що "у мене теж є обов'язки на роботі, які я не дуже люблю виконувати, але їх потрібно зробити, тому що я несу за них відповідальність". І тут вже важливо говорити про відповідальність як навичку, яка є маркером дорослішання і рисою дорослої людини.
Інша справа, що батьки на час карантину можуть відійти від стратегії "все знати на відмінно і виконувати всі уроки". Тут важливо бачити, що дитині справді цікаво, розвивати її та підтримувати в цьому напрямку, віддаючи кермо самому підлітку, підкреслюючи, що ви не зможете ні складати за нього іспити, ні ходити за нього на уроки. Тому ви просите його тільки про те, щоб він зробив все від себе можливе, щоб отримати хоча б ті оцінки, які дозволять йому скласти ЗНО, бути переведеним до іншого класу і так далі.
Якщо не вимагати від дитини 10-12 балів і взагалі не ставити планок – це дозволить прибрати напругу, на яку у підлітка йде дуже багато енергії, власне, як і в батьків.І тоді підліток розуміє: якщо батьки мені так кажуть, то з ними, в принципі, можна домовлятися і обговорювати різні речі – аж до складнощів з вчителями і так далі.І тоді вже можна перейти на новий рівень комунікації з дитиною – поговорити про те, як досягати своєї мети, як домовлятися, як долати проблеми в спілкуванні з дорослими, як відстоювати свою позицію.У цьому пункті дорослі і їхня підтримка максимально важливі. А якщо батьки не стають на бік підлітка, то ті, швидше за все, знайдуть собі інші авторитети за межами сім'ї. Якщо дитина знає, що вона має на кого спертися, якщо вона знає, що їй вірять, що батьки завжди на її боці, то вона не боїться діяти, не боїться хотіти. А це, своєю чергою, дозволить їй розвиватися і досягати успіху.
У стосунках із однолітками:
1. Сприймайте один одного такими, які ви є, не намагайтеся перевиховувати.
2. У співбесіді вмійте вислухати, не перебиваючи.
3. Вчіться здатності ставитися до деяких ситуацій із гумором.
4. Якщо трапилася конфліктна ситуація, то намагайтеся довго не ображатися.
Краще обговоріть, те що сталося.
У відношенні до себе:
1. Після активної розумової праці обов’язково відпочивайте (активні ігри або
фізична праця, або сон).
2. Намагайтеся оцінювати себе із позитивної сторони: вмійте пишатися своїми
достоїнствами.
3. Намагайтеся не залишатися наодинці зі своїми
неприємностями.
Як готуватися до екзаменів?
Іспити, як і більшість явищ життя, - явище перехідне. Коли вони закінчуються, з’являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими витратами для власного здоров’я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху і безсонних ночей.
Психологи розцінюють іспит як:
1) "перетравлювання" значного обсягу інформації, яке пов’язане з великим навантаженням на мозок;
2) серйозне емоційне напруження і велике навантаження на нервову систему;
3) оцінювання не лише знань дитини, а й її особистості;
Страх, що виникає у дитини перед іспитом, пояснюється тим, що вона боїться не лише отримати низький бал, а й осоромитися перед однокласниками, виявитися слабкою, невпевненою.