Поради психолога батькам

iak-pidtrymaty-dytynu-1068x867.jpg

 

ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ

Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки. 

Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями. 

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням, а дещо повернеться саме собою.

 

ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

  1. ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebook радить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки. 

Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість. 

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок. 

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки,  рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитати тут.

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройзяк діяти при панічній атаці.

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

  • покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю 

  • потерти кінчик носу

  • надавити не сильно на очні яблука з двох боків

  • якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді

  • сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота

  • змащувати губи, полоскати рот водою

  • витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини

  • подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо

  • розтерти тіло

  • розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки 

  • покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються

  • розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

  • Обіймайте дитину, жартуйте з нею. 

  • Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким. 

  • Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

  •  Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

Психологиня Світлана Ройз пише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному. 

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 

Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа,  уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно  дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити  в ігровій формі. Можна застосовувати гру «Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному. 

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути. 

 

КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ

Національна психологічна асоціація з початком військових дій силами небайдужих людей зібрала психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес. Щоб звернутися за допомогою до центру – треба заповнити анкету.

Бот першої психологічної допомоги із порадами психологічної підтримки для себе та щоб підтримати інших.

Також Міністерство освіти і науки України з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00 тут .

Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій “Розкажи мені”, створена Інститутом когнітивного моделювання, МОЗ. Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.

Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.

Новый рисунок (32).bmp
0300fkt2-b463-717x0.png

Війна має свою «психологію».

Вона складається з інформаційно-психологічних атак.

Ми уже пережили всі стани діяльності психіки.

.

І зараз у нас виснаження.

.

Попередній стан — це була ейфорія, яка підкріплювалася дикою злістю до ворога і невичерпною гордістю за наші перемоги. Під час ейфорії ми по максимуму об’єдналися, згуртувалися, зарядилися бойовим духом. Ми могли не спати, не їсти і функціонувати на всю бойову готовність.

.

Але для мозку енергетично важко працювати в такому стані. Тому він включив для себе функцію захисту!

І ми почуваємо себе тотально виснаженими. Можуть бути ознаки депресії через постійну тривогу.

.

Хочу, щоб ви розуміли.

Ворог знає усі ці прийоми! Він на це й розраховує.

Щоби у стані виснаження зламати нас повністю!

Залякати. Обдурити. Знешкодити.

.

Наш мозок потім знову включиться в режим «готовності».

Зараз йому потрібно допомогти пережити виснаження.

.

✅За будь-якої нагоди спимо, навіть якщо для цього треба випити заспокійливе;

✅П’ємо воду. Обезводнений організм не може боротися зі стресом. Вода потрібніша за їжу;

✅Робимо інформаційні паузи від читання новин;

✅Виключаємо режим жалості за усим матеріальним. Ворог на це розраховує, тому нищить наші інфраструктури. Саме постійна жалість за втраченим ще більше підживлює тривогу і вирубує наш мозок.

❗️Ми усе відбудуємо. Гроші нам на це нададуть.

✅включіться в план «що я зроблю після війни». це допоможе вашому мозку працювати на ваш порятунок, а не на тихеньке самознищення;

✅Рятуйтеся гумором. Це надійний щит для мозку, щоб трохи знизити кортизол;

✅Обіймайтеся;

✅Говоріть близьким «я тебе люблю». Такі слова допомагають тримати сили.

🇺🇦не вірити, не поширювати не перевірену інформацію. Нас ніхто ніколи не здасть!

І ми Не Здаємося!

.

Обійматися будемо під час перемоги🙏''

Новый рисунок (2).bmp

📝Як допомогти дітям впоратися з тривогою через війну

 

Чи говорити з дітьми про війну? Звісно, ми не можемо ігнорувати кризову ситуацію і не розмовляти з дітьми, адже вони знаходяться у тому ж інформаційному полі, а це означає, що їхня система безпеки також порушена. Але якщо ми, дорослі, орієнтуємося на зовнішню ситуацію в світі, то наші діти, коли виникає загроза, орієнтуються на нас, батьків. 

 

Тож, як допомогти дитині впоратися з тривогою:

 

- Основне правило інформаційної гігієни для дітей: чим молодша дитина, тим менше стресової інформації потрібно їй повідомляти. До прикладу з дво-, трирічкою навряд чи взагалі потрібно говорити про війну, а ось уже чотирирічній дитині достатньо буде сказати, що на кордоні нашої країни погані люди хочуть почати війну, але наша армія захистить нашу країну, а я захищу тебе. Якщо дитина більше нічого не питає, це означає, що вашої відповіді їй наразі достатньо і продовжувати не потрібно.

 

- Проте якщо маленька дитина все ж тривожиться і знову повторює запитання, то батькам варто бути послідовними та давати їй одну й ту ж саму відповідь. Швидше за все вона шукає від вас підтримки та хоче переконатися, що вона у точно безпеці і одинакові відповіді, про те, що дорослі її захистять і зроблять все щоб вирішити ситуацію, стабілізують нервову систему дитини.

 

- Більш того, у будь-яких кризових ситуаціях слід пам’ятати, що дитина підсвідомо знає, що її безпека залежить від батьків і тому їй так важливо розуміти, що батьки точно знають, що робити. Тоді дитина зазвичай і сама заспокоюється. Тож якщо ви помічаєте, що у дитини продовжуються симптоми тривоги, то зверніть увагу на те, чи ви самі даєте собі раду зі своїми переживаннями та знаєте, що роботи.

 

- З підлітками уже можна і варто говорити про ситуацію більше широко - їх уже цікавить чому погані речі трапляються в світі, чому починаються війни і що ми можемо зробити щоб це змінювати.

 

- Основний критерій для того щоб розуміти чи потрібно продовжувати говорити з дитиною про війну - це її зацікавленість. Якщо дитина уникає розмови, в жодному разі не потрібно наполягати (за необхідності до будь-якої розмови завжди можна повернутися пізніше).

 

Також у дітей, на відміну від нас, дорослих, ще немає досвіду, як потрібно поводитись в критичних ситуаціях і тому важливо навчити дитину  алгоритмів того, як можна собі допомогти впоратися з емоціями.

 

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ: 

 

1. Поясніть дитині, що відчувати тривогу чи інші емоції в стресових ситуаціях – це нормально для кожної людини. 

 

2. Запитайте, як вона дізнається про те, що переживає і що тоді з цим робить? (це нормалізує тему тривоги і дасть дитині зрозуміти, що з вами можна говорити про свої переживання);

 

3. Навчіть дитину заспокоюватись - перш за все розкажіть, як можна розпізнати симптоми тривоги (це хвилювання, розгубленість, страхи, погане фізичне самопочуття чи погані думки. У дітей це також можуть бути біль в животику, у голові, дряпання себе чи об гризування нігтів чи предметів) та разом подумайте, що може бути їх причиною. Навіть така ваша підтримка і розмова уже може частково допомогти дитині впоратися;

 

4. Якщо цього буде недостатньо, то також дітям добре допомагають елементи арт-терапії: можна запропонувати дитині зобразити свій страх у малюнку або зліпити з пластиліну, а потім дозволити їй знищити малюнок, розчавити пластиліновий «страх» або трансформувати з свій страх у щось смішне (наприклад з пластиліного страховиська зробити чупа-чупс на паличці чи підставку для ручок);

 

5. Також для дітей будь-якого віку буде дуже корисним мати підтримуючу рутину та відчуття спільності, яке завжди допомагає впоратися. Для цього добре домовитися з дитиною, що ви такого щодня будете робити, аби зробити життя і світ кращим: гарно вчитися і працювати, дбати про себе та близьких, допомагати армії, а також піклуватися про тих, хто зараз потребує допомоги - про друзів, про природу, про тварин.

 

Адже коли ми дбаємо про когось іншого це повертає нам наше відчуття сили.

 

Дбайте про себе, дбайте про своїх близьких і все у нас обов’язково буде добре! 🌱

УВАГА!!!

             Батьківський радар!!!

Інколи ми, батьки, можемо помітити, що їз дитиною щось не так... Друзі, родичі і навіть деякі терапевти можуть сказати вам, що це «такий період», але ви бачите, що «період» дуже затягнувся або що поведінка дитини зовсім вже руйнівна, або успішність впала і ніякі ваші і вчителів зусилля не допомагають. Тоді звіртеся з цим списком тривожних знаків: якщо ваша дитина не знаходиться в ситуації, коли сім'я переїхала або батьки розлучаються і ніяких інших драматичних подій в будинку не сталося, то наявність одного або декількох цих симптомів може бути приводом для консультації у фахівця.

image3d89225d61e0ca7f531455ead139a92c-V.
изображение_viber_2021-03-31_15-16-34.jp

Шановні батьки!

Під час карантину, психологічна служба закладу переходить на дистанційну форму навчання. Консультації та запитання згідно робочого графіку з 9.00 до 13.00 в пп або в індивідуальному порядку.

  • Facebook

Допоможемо дітям убезпечитися від коронавірусу!

Спілкуймося з ними на важливу тему простою мовою. МОЗ України, Червоний Хрест України та телеканал ПЛЮСПЛЮС створили інформаційні ролики про безпеку дітей під час карантину.

  • YouTube
Новый рисунок.jpg

Що батьки повинні знати про коронавірус: консультують МОЗ і МОН

П’ять основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. З цього приводу консультує Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я.
Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна, – зазначила заступниця Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

#Законодавство #Дошкільнята #СередняОсвіта #ВищаОсвіта #ІнклюзивнаОсвіта #ПочатковаОсвіта

https://vseosvita.ua/news/shcho-batky-povynni-znaty-pro-koronavirus-konsultuiut-moz-i-mon-6690.html

изображение_viber_2020-03-17_08-37-47.jp

Як батьки можуть підтримати підлітка

 

Пропонуємо десять порад про те, як батьки можуть підтримати свого підлітка у віці від 11 до 19-ти років і допомогти йому стати щасливою та продуктивною людиною.

1. Будьте доступними й відкритими. Ваш підліток може справляти враження людини, яка не дбає про те, що ви їй кажете та що думаєте, але, повірте, він зараз потребує вас, як ніколи. Зробіть усе можливе, щоб завжди бути готовими й відкритими до розмови з вашою дитиною у випадку, якщо вона захоче до вас звернутись. Дитина може почати розмову із дрібниці, для того щоби перевірити вашу відкритість і перейти до чогось дійсно важливого. Ваша відкритість і доступність у потрібний момент можуть вплинути на вибір вашої дитини – здорове рішення на підставі вашої поради або небезпечне рішення на підставі власного миттєвого імпульсу.

2. Змініть стиль виховання, щоб відповідати обставинам, що змінюються. Навчіться розслаблятись і відпускати ситуацію, забезпечуючи при цьому підтримку вашій дитині тоді, коли вона буде її потребувати. Не намагайтеся застрахувати вашого підлітка від навчання на власних помилках.

 

3. Мінімізуйте правила. Установлюйте правила тільки тоді, коли це необхідно. Батьки часто витрачають багато свого часу, захищаючи встановлені ними правила. Цього легше досягти, якщо правила будуть дійсно необхідними для забезпечення безпеки вашої дитини або для вашого душевного спокою.

4. Заздалегідь навчіть підлітків самостійно приймати рішення. Підлітки повинні навчитися приймати рішення самостійно, але краще за все, якщо вони будуть навчатися цього повільно й поступово, починаючи з раннього дитинства. Пам'ятайте, що здатність підлітка приймати рішення із приводу сексуальної близькості, алкоголю й наркотиків, хуліганства та інших потенційно небезпечних проблем не покращиться тільки завдяки високому інтелекту чи добре розвиненій здатності логічно мислити, незалежно від того, наскільки переконливою вміє бути ваша дитина.

5. Готуйтесь до суперечок і конфліктів. Ви здивуєтесь, дізнавшись про те, що насправді добре, що ви часто сваритеся з вашим підлітком, правда, до того часу, доки у ваших стосунках зберігаються любов і добрий гумор. Найкращих довгострокових результатів досягають діти з тих сімей, де є багато тепла й дискусій між поколіннями. Гаряча дискусія є для вашого підлітка чудовим способом дізнатися, про що ви піклуєтесь і чому це так важливо для вас.

6. Звертайтесь до істинного «Я» вашої дитини. Більшість підлітків намагаються приміряти на себе маски різного стану: сердитого, розбещеного, бунтівного, крутого, релігійного, спортивного, хлоп'ячого тощо, перш ніж знову стануть тією людиною, якою вони були завжди, тільки на більш високому рівні. Зробіть усе можливе для того, щоби звертатись не до маски чергової моделі позиціонування себе, а до тієї людини, якою ваша дитина була із самого народження.

7. Будьте в курсі культурно-соціальних конфліктів. Якщо ваша сім'я не вписується в навколишнє культурно-соціальне середовище за ознакою національності, релігії, соціального статусу чи ще з якоїсь причини, визнайте, що ваша дитина може переживати конфлікт між домашніми цінностями й цінностями однолітків. Найкращі результати розвитку демонструють діти, чиї батьки є досить гнучкими, щоб поважати потреби своїх дітей у тому, щоб сформувати свою власну унікальну конфігурацію цінностей. Вам буде приємно почути, що більшість дітей, урешті-решт, повертаються до цінностей своїх батьків.

8. Допоможіть своїй дитині розширити кругозір. Підлітковий вік – ідеальний час для широкомасштабних досліджень, для того, щоб відкрити для себе нові інтереси, здібності й хобі. Ваш підліток отримає величезну користь від розширення свого кругозору за рахунок знайомства з новими ідеями, заходами, місцями й людьми.

9. Допоможіть дитині знайти себе в навчанні. Іноді шкільне навчання не є пріоритетом для підлітка, і це нормально. Хоча освіта має велике значення, і важливо, щоб дитина знала, що ви так вважаєте, ще більш важливо, щоб ваша дитина розібралась, ким вона є сама, і при цьому комфортно себе почувала у сприйнятті самої себе. Все інше будується саме на цьому. Заохочуйте вашого підлітка знайти те, чого б він дійсно хотів навчитись, і відкрийте для нього якомога більше освітніх і кар'єрних можливостей.

10. Спробуйте знайти баланс між пильністю та гнучкістю. Ваш підліток змінюється так швидко, що краще, що ви можете зробити, це спробувати не відставати від нього. Навіть не намагайтесь передбачити, що буде далі. До того часу, доки ваша дитина не несе відповідальність за своє власне життя, вам доведеться балансувати між пильністю та гнучкістю.

Як запобігти дитячим суїцидам.

 

Поради батькам від Департаменту кіберполіції

Алгоритм дій зловмисників, які доводять дитину до самогубства, ознаки участі дитини у подібних групах у соціальних мережах, список облікових записів, які реєструвалися з території України, а також контакти підрозділів кіберполіції, куди слід звертатися у разі виявлення небезпеки, – інформація, необхідна батькам, аби вберегти дитину від суїциду.

Департамент кіберполіції Національної поліції України повідомляє про виявлення у соціальних мережах небезпечних груп, в яких доводять дітей до самогубства.

Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою. Використання поняття «кити» («летючі кити»), можливо, пояснюється тим, що цей вид ссавців – один із небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям.

Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів» і «Тихий дім». Відтак у всіх членів таких груп на особистих сторінках розміщені відео або малюнки з літаючими китами.

Нелюди, що організували цю систему, відпрацювали чіткий алгоритм дій. Для того, аби вступити до спільноти, потрібно подати заявку для вступу й написати певний текст у себе на сторінці. Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час, який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, його виключають зі спільноти.

Усього дається 50 завдань («квестів»), у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора. Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань («квестів»), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео.

Коли адміністратор групи впевниться, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок.

Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в онлайн-режимі. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.

Щоб не допустити потрапляння дітей до таких груп, рекомендуємо батькам:

– Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.

– Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита.

– Перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах.

– Звертати увагу на коло спілкування дитини.

– Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.

– Обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

– Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

Департамент кіберполіції виявив одну з таких груп https://vk.com/blueskitea. До неї входили 209 користувачів з України. Слід зауважити, що такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або користувачів.

Тому, при виявленні таких спільнот, просимо негайно повідомляти до кіберполіції за номером гарячої лінії: (044) 374-37-21 з 8:45 до 19:30 (в робочі дні), чи за електронною адресою: https://www.cybercrime.gov.ua (цілодобово), або звертатися до адміністрації соцмережі, у якій виявлена група.

Аналізуючи діяльність зазначених груп, кіберполіція встановила постійних учасників таких спільнот, які реєструються з території України.

У зв’язку з цим кіберполіція звертається до батьків та усіх не байдужих із проханням бути пильними, за можливості – перевірити облікові записи ваших дітей, чи не зареєстровані вони під зазначеними у списку іменами.

При виявлені додаткових облікових записів Департамент кіберполіції інформуватиме шляхом оновлення цього списку.

 

Департамент кіберполіції Національної поліції України.

Заповіді толерантного підходу до виховання дітей

 

1.Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте

не стільки корекції поведінки дитини, як

налагодженню довірливих стосунків з нею.

 

2.Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини -

їх слід аналізувати та розуміти.

 

3. Ставте перед дитиною конкретні вимоги та чітко

пояснюйте їй, чому в тій або іншій ситуації слід

діяти  так, а не інакше.

 

4.Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте, її помилки - це, насамперед, ваші помилки.

 

5.У вихованні не ставайте "над дитиною", а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

 

6.Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами.Співчувайте їй під час розмови, ненав'язливо спрямовуйте на прийняття правильного рішення.

 

7.Хваліть дитину від душі, вірте в неї і довіряйте їй, а головне -любіть її лише за те, що вона дитина.

 

8.Пам'ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою-сьогоднішню із вчорашньою.

 

9.Пам'ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте й розвивається такою, якою її створив Господь. Повага - це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов - означає віддати іншому свою радість, свій інтерес, своїрозуміння, знання, почуття.

 

 

РУБРИКА «ЩО РОБИТИ?...»

 

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ...У ВАС НЕСПОКІЙНА ДИТИНА

 

Визначте причини:

Якщо емоційна нестійкість (то сміх, то сльози, то образа, то

істерика) з'явилася несподівано, і ви раптом стали помічати,

що дитина почала загострено емоційно реагувати на все, що

відбувається навколо, то причиною може бути:

Кризовий вік (6-7 років). Дитина навчається керувати своїми

 

емоціями, виявляти їх адекватно ситуації, але це поки що не дуже добре виходить.

Недостатньо сильно розвинене гальмування. Дитина безпосередньо, імпульсивно реагує на те, що відбувається, так як не може затримати емоції, залишити її при собі.

Незнання дитини, як їй висловити свій настрій, відсутність навичок володіння способами виявлення своїх емоцій.

Несприятливі відносини всередині родини, які дитина сильно переживає, і накопичена напруга вихлюпується в її емоційних реакціях.

Як вести себе з неспокійні дитиною:

Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішити для себе, що можна і що не можна, і узгодьте це зі всіма членами родини.

Своїм поведінкою показуйте дитині приклад: стримує свої емоції, адже вона наслідує вам в поведінці.

Приділяйте дитині достатньо уваги, нехай вона ніколи не відчуває себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, треба це зрозуміти і прийняти.

Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати свої вимоги, краще, коли дитина заспокоїться, пояснити їй, чому ви зробили так, а не інакше. Не вимагайте від дитини надмірного самоконтролю і наберіться терпіння.

Радимо пограти:

Навчіть вашого малюка розслаблювати м'язи. Часто емоційна нестійкість дитини межує з неспокійним сном, сильним внутрішнім напруженням.

Під час читання казок, будь-яких спільних ігор просите дитину мімікою показувати почуття героїв: радість, інтерес, здивування, печаль, страх, гнів.

Звертайте увагу дитини на те, який приємний стан спокою. Після рухливих ігор запропонуйте йому перетворитися на Соню, ледаря, розслабивши при цьому всі м'язи тіла. Добре, якщо у хвилини розслаблення в кімнаті буде звучати тиха, спокійна музика.